Історія суду

   Перша згадка про Уманський суд з’явилась в період прийняття "судової реформи" 1864 р., котра закріплювала такі демократичні принципи як виборність мирових суддів і присяжних засідателів, незалежність і незмінність суддів, рівність перед законом, гласність, усність.
В історичних відомостях, наданих Уманським краєзнавчим музеєм, зазначається, що в процесі цих реформ 29 липня 1880 року було відкрито Уманський Окружний суд.
   У 1879 році будівлю колишнього Свято-Богородицького василіанського монастиря разом з землею (до 3-х десятин) було передано Міністерству юстиції. На переобладнання будинку під приміщення суду було виділено кошти у сумі 40 687 крб., причому для покриття цих витрат було запропоновано продати землю, що належала колишньому монастирю, в приватні руки. У 1887 році Окружному суду вдалося добитися дозволу не продавати цієї землі, а утримати її для потреб учбового відомства. Окружний суд діяв в місті до 15 лютого 1918 року.
Уманський Окружний суд у 1903 році складався з двох карних і одного цивільного відділень. Головою Уманського окружного суду був граф Пащенко-Розвадовский Костянтин Володимирович.
   З встановленням радянської влади у місті загоном І. Кулика працівників суду розігнали, а у приміщенні розпочав свою роботу перший радянський військово-революційний комітет. З 1 березня 1918 року суд відновив свою діяльність, але 11 березня 1919 року в будівлі знову розмістився військово-революційний комітет, а пізніше Виконком Уманської ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів.
Також у місті був з’їзд Мирових суддів. У 1903 році мирові суди знаходилися у приміщенні Окружного суду по вулиці Миколаївській (нині Радянська). Вони складалися з чотирьох дільниць. 1та 2 дільниці були в Умані, 3 – Маньківка, 4 – Дубова. Голова з’їзду (він же Мировий суддя 2 дільниці), Володимир Павлович Воблий. Мировий суддя 1 дільниці - Олександр Павлович Боголепов; 3 дільниця - Костянтин Федорович Михалевський ; 4 дільниця – Микола Павлович Івакін .
   Мирові суди – особливий вид суду, в Російській імперії, для розгляду дрібних кримінальних злочинів, за які передбачалося тюремне ув’язнення до одного року та цивільних справ з ціною позову до 500 рублів; встановлені відповідно до судової реформи 1864 року. Судді обиралися терміном на 3 роки повітовими земськими зборами або міськими думами, з наступним затвердженням Сенату. Мирові суди в Україні остаточно ліквідовано постановою Народного секретаріату «Про введення народного суду» від 4 січня 1918 року.
Після ліквідації Російської імперії, початок створенню судової системи в м. Умань поклала постанова Народного секретаріату Української Республіки від 4 січня 1918 р. “Про введення народного суду”. Нею було ліквідовано чинні на той час окружні та мирові суди, а замість них створено народні суди.
   Конституцією Української РСР від 30 січня 1937 р., питання суду було закріплено на найвищому законодавчому рівні.. Відповідно до ст..89 зазначеної вище закону: судді районних народних судів обиралися громадянами району на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні строком на 5 років. Районні засідателі районних народних судів обиралися на загальних зборах робітників, службовців і селян за місцем їх роботи або проживання.
Дільниці народних судів припинили діяльність в червні 1941 року, на початку Великої Вітчизняної війни, в зв’язку з окупацією міста німецько-фашистськими загарбниками і відновили свою роботу лише в березні 1944 року.
В архівних документах містяться відомості, що на території м. Умань починаючи з 1944 року діяли Народний суд 1-ої дільниці м. Умань Київської області та Народний суд 2-ої дільниці Уманського району, Київської області.
Слід відмітити, що після визволення території від німецько-фашистських окупантів починаючи з 1944 року до 1959 року в селищі Бабанка, Київської області діяв Народний суд Бабанського району, Київської області та в селищі Ладижинка Київської області діяв Народний суд Ладижинського району Київської області.
   Відповідно до Указу Президії Верховної ради СРСР від 7 січня 1954 року "Про утворення в складі Української РСР Черкаської області" була утворена Черкаська область і Народний суд 1-ої дільниці м. Умань, Народний суд 2-ої дільниці Уманського району, Народний суд Ладижинського району та Народний суд Бабанського району по територіальності увійшли до складу Черкаської області.
В листопаді 1959 року, на підставі Постанови Президії Верховної Ради УРСР, Ладижинський та Бабанський райони були ліквідовані, відповідно було ліквідовано Народний суд Ладижинського району Черкаської області та Народний суд Бабанського району Черкаської області. Документи і справи цих судів були передані Народному суду 2-ої дільниці Уманського району Черкаської області.
Із прийняттям Закону про судоустрій УРСР від 30 червня 1960 р., замість дільничної системи народних судів було встановлено єдині народні суди району чи міста. Відповідно суди було реорганізовано в Народний суд Уманського району Черкаської області та Народний суд м. Умань Черкаської області. Судові справи між суддями розподілялися за територіальним принципом, тобто за кожним суддею закріплювалася певна територія району (міста). Народні суди звітували про свою діяльність перед відповідними Радами, а народні судді — перед виборцями.
Згідно з Конституцією СРСР прийнятою 7 жовтня 1977 року, народний суд Уманського району Черкаської області та Народний суд м. Умань Черкаської області були перейменовані на Уманський районний народний суд Черкаської області та Уманський міський народний суд Черкаської області.
   Відповідно до положень Закону України " Про внесення змін та доповнень до Закону України " Про судоустрій " від 24 лютого 1994р. Уманський районний народний суд та Уманський міський народний суд були перейменовані на Уманський районний суд Черкаської області та Уманський міський суд Черкаської області.
В зв’язку з Указом Президента України від 15.03.2004 р. «Про внесення змін до мережі та кількісного складу суддів місцевих судів» Уманський міський суд Черкаської області та Уманський районний суд Черкаської області було ліквідовано, а натомість утворено Уманський міськрайонний суд Черкаської області, який діє до цього часу.
   Згідно відомостей, наданих Уманським краєзнавчим музеєм, у післявоєнний період Народний суд 1-ї та 2-ї дільниці знаходився в будинку по вулиці К.Маркса, 7 (нині Садова, 5). У 70-х роках ХХ століття і до 2004 року у приміщенні розміщувалися міський та районний суди. На першому поверсі знаходився Уманський міський суд Черкаської області, на другому поверсі був розміщений Уманський районний суд Черкаської області. На даний час у цьому приміщенні розташований Уманський міськрайонний суд Черкаської області. У 2004 році Уманському міськрайонному суду було передано приміщення по вулиці Коломенській, 18. На початку 1853 року на цьому місці стояв інспекторський будинок, який призначався для прийому приїжджих начальників. На початку ХХ століття у цьому будинку, знаходився будинок казначейства. У радянські часи тут розміщувався Державний банк СРСР. У 1991 році на місці Державного банку СРСР було сформовано Агропромбанк «Україна».
Згідно розпорядження КМУ від 13.10.2003 р. №599-р приміщення бувшого Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна» передано до сфери управління ДСА України, а відповідно ДСА передано в оперативне управління дане приміщення Уманському міськрайонному суду Черкаської області, де суд діє і на теперішній час.